Зустріч коврайських школярів з учасниками АТО

Сумна ця осінь й сповнена тривоги

За нашу землю, де бої ідуть.

Так хочеться скоріше перемоги,

Коли війська ворожі геть підуть.

«Війна була неминуча. Ми не хотіли змінюватися. І тому вона почалася». Ці слова з обкладинки «Книги змін» Андрія Цаплієнка, військового кореспондента «1+1», стали початком зустрічі школярів 13 жовтня з воїном – учасником АТО, який зараз перебуває у тимчасовій відпустці – Олександром Носенком.

Олександр Носенко – боєць окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ» 93 окремої механізованої бригади.

На запитання: «Як у вас там на передовій?», Олександр з тугою у голосі відповів:

Тонко й пронизливо свистять сигнальні міни, злітаючи вгору. Гулко бахкають вибухи. Басовитим дробом стукають крупнокаліберні кулемети й гармати з БТРів. Захлинаються верескливими трелями довгих черг автомати. Солідно хрустять щебенем на розбитих дорогах колеса важких вантажівок із солдатами, зброєю, іншими потрібними для війни речами. За всім цим спостерігають мільйони місцевих жителів, яких мучать болісні роздуми. «Втікати чи залишатися? Якщо втікати, то куди? Як приймуть "там"? Відповідей немає. І порадитися ні з ким.

Герой розповідав про героїзм та значні втрати молодих бійців, про визволені від сепаратистів міста та села, визначні місця східної України, одним із яких був аеропорт , зруйнований до невпізнання.

Багато вчителів задавали питання, які їх цікавили. Про що думає людина, яка йде захищати свою Вітчизну? Що значить на війні братерство, дружба? Про що найчастіше думається, де така тонка лінія між життям та смертю, зрадою і самопожертвою?

Олександр щиро відповідав на всі запитання, хоча було видно, як важко пригадувати товаришів, які полягли від сил противника і події, які багато в чому змінили не тільки погляди на життя, а й на важливість таких загальнолюдських цінностей і рис, як доброта, співчуття, самопожертва і патріотизм.

А патріотичне виховання потрібне. З дитячих років, від батька і матері. І в уряді повинні бути, в першу чергу, патріоти. Патріотичне виховання повинне бути в школі. З самого дитинства батьки повинні казати дитині, що ти – син цієї землі. Саме в такому дусі виховує Олександр свою донечку.

До слова приєднався голова районної громадської організації «Народна самооборона» Олексій Слюсар. Він в першу чергу подякував учням і небайдужим жителям села, які зробили великий внесок у збір гуманітарної допомоги для 93 окремої механізованої бригади.

Також Олексій представив найактивнішого учасника Київського майдану, на той час учня 11 класу , а зараз прес-секретаря міської організації «Свобода» Олександра Городинського та члена Золотоніської організаціі «Свобода» Вячеслава Куліша.

Ця зустріч нікого не залишила байдужим. Учні та вчителі не могли стримати сліз, слухаючи гостей, які залишили на пам'ять не лише теплі та пронизливі слова, а й прапор з підписами захисників.

А голова шкільної ради Ковальов Костянтин отримав в подарунок від Олександра амулет, який пройшов справжнісіньке пекло на Сході.

Саме такі зустрічі формують в дітях патріотичне почуття, виховують громадянина патріота, який володіє глибоким розумінням громадянського обов’язку, готовий у будь-який час стати на захист своєї Батьківщини.

А прощальні слова Олександра : Сподіваємося, що в найближчий час ця війна закінчиться, і в Україну прийде мир та спокій» нехай будуть як пророчі слова для близького майбуття нашої країни.